Державна допомога особам, які не мають право на пенсію - Київська обласна військова адміністрація

Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд

Призначення і виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд регулюється:

Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»;
Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»;
Законом України «Про встановлення додаткових правових та соціальних гарантій для громадян Республіки Польща, які перебувають на території України»;
Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік»;
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 261 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд»;
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги»;
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».

Види державної соціальної допомоги:

державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю;
державна соціальна допомога дітям померлого годувальника;
державна соціальна допомога на догляд.

Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю

Право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю (далі – соціальна допомога) мають особи, що одночасно відповідають таким умовам:

1) особи, які досягли віку 65 років і не мають права на пенсію відповідно до законодавства або яким установлено інвалідність в установленому порядку. До досягнення зазначеного віку до осіб, які не мають права на пенсію, належать жінки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

58 років – які народилися до 30 вересня 1953 року включно;
58 років 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1953 року по 31 березня 1954 року;
59 років – які народилися з 1 квітня 1954 року по 30 вересня 1954 року;
59 років 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1954 року по 31 березня 1955 року;
60 років – які народилися з 1 квітня 1955 року по 30 вересня 1955 року;
60 років 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1955 року по 31 березня 1956 року;
61 рік – які народилися з 1 квітня 1956 року по 30 вересня 1956 року;
61 рік 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
62 роки – які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
62 роки 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
63 роки – які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
63 роки 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
64 роки – які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
64 роки 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
65 років – які народилися з 1 квітня 1960 року по 31 грудня 1960 року;

2) не одержують пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», та допомоги, що призначається відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» (крім осіб з інвалідністю з дитинства або дітей з інвалідністю, які мають право на державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» і державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»);

3) є малозабезпеченими особами (крім осіб з інвалідністю I групи та дітей померлого годувальника).

Крім того, право на соціальну допомогу мають:

особи з інвалідністю I групи, якщо вони не одержують пенсію;
діти померлого годувальника (у тому числі ті, що народжені до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника), який на день смерті не мав страхового стажу, необхідного для призначення пенсії для особи з інвалідністю III групи.

Для призначення соціальної допомоги подаються такі документи:

заява за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Під час подання заяви пред’являється паспорт громадянина України, трудова книжка (трудова книжка (у разі наявності) померлого годувальника – для призначення допомоги дитині померлого годувальника) та документ, що засвідчує реєстрацію особи у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків із зазначеного Державного реєстру, внесені до паспорта громадянина України або свідоцтва про народження (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті). Громадяни Республіки Польща, які перебувають на території України на умовах, передбачених Законом України «Про встановлення додаткових правових та соціальних гарантій для громадян Республіки Польща, які перебувають на території України», пред’являють паспортний документ іноземця, іноземці та особи без громадянства – паспортний документ іноземця та посвідку на постійне проживання або посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;

декларація про доходи та майновий стан осіб для призначення соціальної допомоги, складена за формою, встановленою Мінсоцполітики (у разі потреби);
копія рішення суду про визнання особи недієздатною (для недієздатної особи);
копія рішення про призначення опікуна (для недієздатної особи, якій призначено опікуна);
копія документа, що підтверджує повноваження представника закладу, який виконує функції опікуна над особою (для недієздатної особи, опікуна якій не призначено);

Інформація про склад сім’ї зазначається в декларації про доходи та майно особи, яка звернулася за призначенням соціальної допомоги (у разі потреби).

Для призначення соціальної допомоги дітям померлого годувальника додатково подаються:

копія свідоцтва про народження або паспорта громадянина України особи, якій призначається соціальна допомога, з пред’явленням оригіналу;
копії документів, що засвідчують родинні відносини члена сім’ї з померлим годувальником (у разі потреби);
копія свідоцтва про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим з пред’явленням оригіналу;
довідка загальноосвітнього навчального закладу системи загальної середньої освіти, професійно-технічного, вищого навчального закладу про те, що дитина навчається за денною формою навчання (у разі потреби).

Для призначення соціальної допомоги заява подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

У разі звернення за призначенням соціальної допомоги дітям померлого годувальника органи соціального захисту населення додають до заяви відомості про відсутність у померлого годувальника на день смерті страхового стажу, необхідного йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, одержані від органів, які призначають пенсії.

Соціальна допомога дитині померлого годувальника призначається з дати, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення за соціальною допомогою надійшло не пізніше ніж через 12 місяців з дня смерті годувальника.

Соціальна допомога призначається:

особам, які досягли віку, встановленого статтею 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», – довічно;
особам з інвалідністю – на весь час інвалідності, встановленої експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи або органами медико-соціальної експертизи;
дитині померлого годувальника – до досягнення 18-річного віку.

Дітям померлого годувальника, які навчаються за денною формою навчання в загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів і вступом до іншого або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), державна соціальна допомога призначається до закінчення ними навчальних закладів, але не більш як до досягнення 23 років, а дітям-сиротам – до досягнення 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Розмір допомоги дітям померлого годувальника

Соціальна допомога встановлюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у такому розмірі:

150 відсотків – на трьох і більше дітей померлого годувальника;
120 відсотків – на двох дітей померлого годувальника;
100 відсотків – особам з інвалідністю I групи, жінкам, яким присвоєно звання «Мати-героїня», на одну дитину померлого годувальника;
80 відсотків – особам з інвалідністю II групи;
60 відсотків – особам з інвалідністю III групи;
50 відсотків – священнослужителям, церковнослужителям та особам, які протягом не менш як десяти років до введення в дію Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” займали виборні або за призначенням посади у релігійних організаціях, офіційно визнаних в Україні та легалізованих згідно з законодавством України, за наявності архівних документів відповідних державних органів та релігійних організацій або показань свідків, які підтверджують факт такої роботи;
30 відсотків – особам, які досягли віку, встановленого статтею 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю».

Для визначення розміру соціальної допомоги застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність (або рівень забезпечення прожиткового мінімуму – у випадках, встановлених законом), встановлений на дату звернення за допомогою законом на відповідний рік.

У разі збільшення прожиткового мінімуму перерахунок соціальної допомоги здійснюється з дати, з якої встановлений новий розмір прожиткового мінімуму (або рівня забезпечення прожиткового мінімуму – у випадках, встановлених законом).

Державна соціальна допомога на догляд

Державна соціальна допомога на догляд (далі – допомога на догляд) призначається:

1) особам з інвалідністю внаслідок війни з числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»:

I групи;
II і III групи, які є одинокими і за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду;

2) особам, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та одержують пенсію за віком, по інвалідності або за вислугу років:

I групи;
II і III групи, які є одинокими і за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду;

3) особам, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» і які є особами з інвалідністю I групи внаслідок причин, визначених у пункті «б» статті 16 зазначеного Закону, або одинокими пенсіонерами і за висновком лікарсько-консультативної комісії (далі – ЛКК) потребують постійного стороннього догляду;

4) одиноким малозабезпеченим особам, які за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію за віком або за вислугу років чи по інвалідності;

5) малозабезпеченим особам з інвалідністю I групи, які одержують пенсію за віком або за вислугу років чи по інвалідності;

6) одиноким особам, які досягли 80-річного віку та за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду та одержують пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» або Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

До одиноких осіб, що мають право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державну соціальну допомогу на догляд, належать громадяни, що не мають працездатних родичів, зобов’язаних за законом їх утримувати. Підтвердженням належності до цієї категорії є:

інформація про відсутність працездатних родичів (незалежно від місця їх проживання), зобов’язаних за законом їх утримувати (зазначається у поданій заяві про призначення допомоги на догляд);
інформація про склад сім’ї (зазначається в декларації про доходи та майно особи, яка звернулася за призначенням соціальної допомоги) (у разі потреби).

Допомога на догляд не призначається особам з інвалідністю, яким відшкодовуються витрати на догляд відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а також іншим особам за здійснення догляду, за якими виплачується компенсація на догляд.

Розмір допомоги

Державна соціальна допомога на догляд встановлюється у таких розмірах від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:

1) 100 відсотків:

особам з інвалідністю внаслідок війни, віднесеним до підгрупи А I групи, із числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
особам, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і які є особами з інвалідністю, віднесеними до підгрупи А I групи, внаслідок причин, визначених у пункті «б» статті 16 зазначеного Закону;
особам, що належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», віднесених до підгрупи А I групи, що одержують пенсію за віком, по інвалідності або за вислугу років, які брали безпосередню участь у бойових діях у період Другої світової війни (крім осіб, яким пенсія призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»);

2) 50 відсотків:

особам з інвалідністю внаслідок війни, віднесеним до підгрупи Б I групи, з числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
особам, яким призначено пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і які є особами з інвалідністю, віднесеними до підгрупи Б I групи, внаслідок причин, визначених у пункті «б» статті 16 зазначеного Закону;
іншим особам, що належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», віднесених до підгрупи Б I групи, що одержують пенсію за віком, по інвалідності або за вислугу років, які брали безпосередню участь у бойових діях у період Другої світової війни (крім осіб, яким пенсія призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»);

2¹) 40 відсотків:

одиноким особам, які досягли 80-річного віку та за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» або Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

3) 30 відсотків:

особам з інвалідністю внаслідок війни, віднесеним до підгрупи А I групи, які одержують пенсію за віком, по інвалідності або за вислугу років;
малозабезпеченим особам з інвалідністю, віднесеним до підгрупи А I групи, які одержують пенсію за віком, по інвалідності або за вислугу років;

4) 25 відсотків:

одиноким особам з інвалідністю внаслідок війни II групи з числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і які за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду;
одиноким особам з інвалідністю внаслідок війни II групи з числа осіб, що належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які брали безпосередню участь у бойових діях у період Другої світової війни та одержують пенсії за віком, по інвалідності або за вислугу років і які за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду (крім осіб, яким пенсія призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»);

5) 15 відсотків:

особам з інвалідністю внаслідок війни, віднесеним до підгрупи Б I групи, які одержують пенсію за віком, по інвалідності або за вислугу років;
одиноким особам з інвалідністю внаслідок війни II і III групи, які за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду та одержують пенсію за віком, по інвалідності або за вислугу років;
одиноким особам, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” і які за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду;
одиноким малозабезпеченим особам, які за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію за віком, по інвалідності або за вислугу років;
малозабезпеченим особам з інвалідністю, віднесеним до підгрупи Б I групи, які одержують пенсію за віком, по інвалідності або за вислугу років.

Для визначення розміру допомоги на догляд застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність (або рівень забезпечення прожиткового мінімуму – у випадках, передбачених законом), встановлений на дату звернення за допомогою законом на відповідний рік.

У разі збільшення прожиткового мінімуму перерахунок допомоги на догляд здійснюється з дати, з якої встановлений новий розмір прожиткового мінімуму (або рівня забезпечення прожиткового мінімуму – у випадках, встановлених законом).

Допомога на догляд призначається на період призначення пенсії.